Познайомилася я з музикою в 4 роки, моя старша сестра пішла вчитися грати на фортепіано. Не маючи змоги спокійно всидіти на місці з цього приводу, я зажадала, щоб батьки відвели мене до музичної школи і записали неодмінно на скрипку, так-так на скрипку! Тому що скрипка - цариця музики (де це почула, я вже не пам'ятаю, тим паче в чотири роки).
Коли мама прийшла а зі мною до музичної школи, їй пояснили, що надворі жовтень місяць і набір дітей уже закінчено.
Мама каже: - Я все розумію, але донька ось сидить у коридорі, скажіть це їй будь ласка...
Мене запросили до кабінету директора, я зайшла, і щойно наш Шановний Пан директор відкрив рота, як я одразу затараторила:
- Ви знаєте що таке музика? Це прекрасно! - підлетіла до фортепіано, що стояло у нього в кабінеті, відкрила кришку і одразу ж почала йому грати Собачий вальс, який люб'язно навчила мене моя сестра. Директор злегка сторопів, почекав, поки я закінчила грати. Коли я повернулася, він навіть вдихнути не встиг, а я продовжувала:
- А ви знаєте що таке скрипка? Скрипка - цариця музики! Береш скрипку, береш смичок і пиляєш, а музика то яка!..
Звичайно, мене прийняли. Директор був душевна людина)
І далі в моєму житті пішли вчителі, чудові, сильні, творчі люди, які стали мені другою сім'єю. Низький їм за це уклін...
Через багато років я зрозуміла, що мені дуже сильно пощастило - музика розкрилася переді мною як величезний світ, повний підтримки, любові, розуміння і співчуття. Світ, у якому ти можеш себе відчути ким завгодно: ти можеш себе відчути героєм, відважним воїном або ніжною прекрасною принцесою, ти можеш себе відчути володаркою Світу, а можеш стати подихом вітерця - усе-все в цій музиці.
Pozdrawiam,
Anna Gornovska
